Сумісність типів прив’язаності - не вирок, а карта динаміки. Навіть найскладніші пари (тривожний + уникаючий) можуть стати здоровими, якщо обидва партнери усвідомлюють свої патерни і працюють із ними. Оберіть два типи й подивіться, що на вас чекає.
Надійний партнер стабілізує тривожного і допомагає йому здобути earned secure.
Тривожний партнер може перевіряти надійність іншого.
| Надійний тип прив'язаності | Тривожний тип прив'язаності | Уникаючий тип прив'язаності | Дезорганізований тип прив'язаності | |
|---|---|---|---|---|
| Надійний тип прив'язаності | ||||
| Тривожний тип прив'язаності | ||||
| Уникаючий тип прив'язаності | ||||
| Дезорганізований тип прив'язаності |
Спокійна, стійка близькість із повагою до автономії кожного.
Іноді стосунки можуть здаватися надто стабільними - ніби бракує інтенсивності.
Надійний партнер стабілізує тривожного і допомагає йому здобути earned secure.
Тривожний партнер може перевіряти надійність іншого.
Надійний поважає потребу уникаючого в просторі й не сприймає її особисто.
Уникаючий може закриватися, коли близькість посилюється.
Надійний партнер стає якорем, але потрібне велике терпіння.
Тривожно-уникаючий чергує наближення і відсторонення.
Глибокий емоційний зв’язок, але взаємна тривога може посилюватися.
Коли обидва тривожаться одночасно, ніхто не може стабілізувати іншого.
Що сильніше тривожний наближається, то далі відступає уникаючий - і навпаки.
Це найчастіша і найболючіша пара в теорії прив’язаності.
Висока інтенсивність із різкими змінами близькості й дистанції.
Обидва партнери дестабілізують одне одного.
Повага до автономії обох, але мало емоційної близькості.
Стосунки можуть здаватися радше партнерськими, ніж романтичними.
Обидва уникають близькості, але один із них водночас її прагне.
Тривожно-уникаючий почувається ще більш самотнім.
Подвійні цикли push-pull і дуже висока нестабільність.
Без терапії стосунки часто руйнуються.
Хочете точно дізнатися свій тип?
Пройти тест ECR-RМатеріал підготовлений командою PrismaTest на основі теорії прив'язаності Боулбі та Ейнсворт, а також методики ECR-R Фрейлі, Воллера і Бреннан (2000). Усі рекомендації спираються на сучасні клінічні дослідження (Mikulincer & Shaver, 2007) і понад 1000 опублікованих праць про прив'язаність у дорослих.