Яка кішка мені підходить: тест на породу котів за способом життя

Абіссинська кішка названа на честь Абіссинії, нинішньої Ефіопії, але сучасна порода сформувалася в Британії в XIX столітті. Її вирізняє тикована шерсть: кожна волосина пофарбована смужками, тому хутро мерехтить. Абіссинців вважають однією з найдавніших порід, вони схожі на кішок з єгипетських фресок.

Норвезька лісова кішка століттями жила в лісах і на фермах Норвегії, її згадують навіть у скандинавських легендах. Густа подвійна шерсть із пишним коміром захищала її від суворих зим. Порода вміє спускатися з дерев головою вниз і вважається національною кішкою Норвегії.

Американська короткошерста кішка веде свою історію від кішок, які пливли з першими переселенцями до Америки й охороняли запаси від гризунів. Це міцна порода з округлою мордою й щільною шерстю, найвпізнаваніше забарвлення сріблясте мармурове. Вона давно входить до улюблених порід США та Японії.

Священну бірму оточує легенда про храмових кішок Бірми, але як порода вона сформувалася у Франції в 1920-х роках. Це кішка забарвлення колор-пойнт з блакитними очима й обов’язковими білими «рукавичками» на всіх чотирьох лапах. Шерсть напівдовга й шовковиста.

Манчкін з’явився в 1983 році в Луїзіані, коли вчителька знайшла коротколапу кішку. Порода названа на честь маленьких мешканців країни Оз. Короткі лапи не заважають манчкінам швидко бігати, а шерсть буває і короткою, і напівдовгою.

Орієнтальну кішку вивели у Великій Британії та США в середині XX століття на основі сіамської. У неї таке саме гнучке тіло й великі вуха, але забарвлення бувають найрізноманітніші, а очі здебільшого зелені. Порода налічує сотні варіантів забарвлення.

Бурманська кішка веде початок від кішки Вонг Мау, яку в 1930 році привезли з Бірми до США. Це м’язиста кішка з короткою атласною шерстю, класичне забарвлення соболеве. За щільне тіло при витонченій зовнішності її називають «цеглиною в шовку».

Корніш-рекс з’явився в 1950 році в Корнуоллі в Англії, коли у фермерської кішки народилося кучеряве кошеня. Шерсть породи складається тільки з підшерстка й лежить рівними хвилями. Вигнута спина й довгі лапи роблять корніша схожим на хорта.

Савану вивели в США: перше кошеня від африканського сервала й домашньої кішки народилося в 1986 році. Порода відома довгими лапами, великими вухами й плямистою шерстю, як у дикої кішки. Покоління позначають літерою F, і що далі від сервала, то спокійніший характер.

Турецька ангора належить до найдавніших порід і походить з околиць Анкари. Щоб зберегти її, зоопарк Анкари з XX століття веде програму розведення білих ангор, часто з різнокольоровими очима. Це витончена кішка з довгою шовковистою шерстю й пухнастим хвостом.

Гімалайську кішку вивели в США та Великій Британії в 1930-1950-х роках, схрестивши перських кішок із сіамськими. Від перса їй дісталися довга шерсть і кругла морда, від сіамської забарвлення колор-пойнт і блакитні очі. Деякі фелінологічні системи вважають її різновидом перської породи.

Єгипетську мау вважають однією з небагатьох природно плямистих порід, її предки схожі на кішок із давньоєгипетських розписів. До США порода потрапила в 1956 році. Мау вирізняють срібляста або бронзова плямиста шерсть, «підводка» навколо очей і зелені очі кольору агрусу.

Тонкінську кішку вивели в Канаді та США в 1960-х роках, схрещуючи сіамських і бурманських кішок. Найвпізнаваніше забарвлення називають «мінк», а очі в таких кішок аквамаринові. Тіло в тонкінеза середнє й м’язисте, без крайнощів обох батьківських порід.

Сомалійська кішка є напівдовгошерстим різновидом абіссинської, виведеним у 1960-1970-х роках у США та Канаді. За пухнастий хвіст і руде тиковане забарвлення її називають кішкою-лисицею. Кожна волосина пофарбована смужками, як в абіссинця.

Балінезійська кішка з’явилася в США в 1940-1950-х роках як довгошерстий різновид сіамської. Назву вона отримала за грацію, що нагадує балійських танцівниць. У неї тіло й забарвлення колор-пойнт сіамської кішки та шовковиста напівдовга шерсть із пухнастим хвостом.

Шартрез походить із Франції, легенди пов’язують його з ченцями картезіанського ордену. Це міцна кішка з блакитною шерстю, що нагадує хутро видри, і мідними або помаранчевими очима. Її часто називають «усміхненою кішкою» через форму мордочки.

Селкірк-рекс з’явився в 1987 році в штаті Монтана в США, коли в притулку народилася кучерява кицька. Ген кучерявості в породи домінантний. Щільна кучерява шерсть і кругла мордочка роблять селкірка схожим на плюшевого ведмедика.

Оцикета вивели в 1964 році в США, схрестивши абіссинську й сіамську кішок, пізніше додали американську короткошерсту. Назву дано за схожість із диким оцелотом, хоча диких предків у породи немає. Оцикет м’язистий, із великими плямами на короткій атласній шерсті.

Турецький ван походить з району озера Ван на сході Туреччини, де цих кішок століттями знали як любителів плавати. Класичне забарвлення: біле тіло, кольорові плями на голові й кольоровий хвіст. До Європи порода потрапила в 1950-х роках.

Менкс походить з острова Мен між Великою Британією та Ірландією, де безхвості кішки з’явилися завдяки природній мутації. В одних менксів хвоста немає зовсім, в інших є короткий обрубок. Задні лапи довші за передні, тому хода трохи нагадує кролячу.

Американський керл з’явився в 1981 році в Каліфорнії, коли до однієї родини прибилася безпритульна кішка з вухами, загнутими назад. Мутація виявилася домінантною й нешкідливою. Сьогодні керли бувають будь-яких забарвлень, а їхня головна риса: вигнуті вуха, наче півмісяці.

Японський бобтейл живе в Японії багато століть і вважається прообразом манекі-неко, кішки-талісмана з піднятою лапою. Короткий хвіст-помпон у кожної кішки унікальний. Найвідоміше забарвлення триколірне, в Японії його називають мі-ке.

Бомбейську кішку вивели в 1950-1960-х роках у США, схрестивши бурманських кішок із чорними американськими короткошерстими. Метою було створити «маленьку пантеру», і це вдалося: глянсова чорна шерсть і мідні очі. Назву дано на честь індійського міста та його чорних пантер.

Породу рагамафін вивели в США в 1990-х роках на основі регдолів та інших кішок. Вона успадкувала м’якість регдола, але допускає будь-які забарвлення, зокрема без колор-пойнту. Це велика кішка з м’якою напівдовгою шерстю й виразними очима.

Курильський бобтейл сформувався природним шляхом на Курильських островах і Сахаліні в Росії. Це міцна кішка з коротким пухнастим «помпоном» замість хвоста й потужними задніми лапами. Курильці славляться риболовлею й любов’ю до води, породу визнають міжнародні фелінологічні системи.

Донський сфінкс з’явився в 1987 році в Ростові-на-Дону в Росії, коли кішка, яку врятувала Олена Ковальова, почала втрачати шерсть. Порода буває повністю голою або з легким оксамитовим пушком. Донських сфінксів визнають міжнародні системи, зокрема TICA і WCF.

Сінгапура походить із Сінгапуру, а перші кішки потрапили до США в 1970-х роках. Це найменша визнана порода з великими очима й вухами. Її коротка шерсть тикована, як в абіссинської кішки, у теплому кольорі сепії.

Корат належить до найдавніших порід Таїланду, його описують старовинні тайські вірші про кішок. Сріблясто-блакитна шерсть, морда у формі серця й зелені очі зробили його символом удачі: у Таїланді кората дарують на весілля. Порода рідкісна, але її люблять у багатьох країнах.